Нещодавно був черговий бенефіс Путіна на економічному псевдофорумі у Владивостоку. Але, це по суті перший великий по часу та сенсам публічний виступ Путіна для росіян з початку нашої окупації Курська. Тому, він дещо особливий та дійсно цікавий для розуміння в порівнянні зі стандартними бла-бла-бла виступами царя. Отже, спіч та обговорення можна розділити на три блоки.
Перший – про збільшені надої та колонізацію Марсу. Стандартне у нас все добре і буде краще без жодного підґрунтя. Немає сенсу зупинятись через беззмістовність та нереалістичність.
Другий – воєнний. Нарешті Путін вголос назвав свій головний пріоритет. Донбас. Вперше. Прямо. Від себе. В контексті зрозуміло, що рішення продовжувати наступ в Донецькій області – це його особисте рішення без урахування Курської операції України. Його “прелесть”, в досягненні якої він пожертвує частиною Курської (та й не тільки) області. Саме тому замість “Курская область” він використовує розмите “приграничье”, до такого ступеня цинічно, що іноді складається враження, що мова йде про територію України.
Окрім, здається він знов пірнув в теплу ванну доповідей Міністерства Оборони. Мова не про стандартне “все умерли” та “всю технику потеряли” в наш бік. Тут про самовпевненість та рахування кілометрів. Тут вже трикутники обраховуються квадратами 3 на 5 кілометрів зон на Покровському напряму. Він вже сяє перемогою так, наче до стели “Донецька область” російському окупанти залишились лічені метри. А це – не так.
Тепла ванна настільки тепла, що реальність в 1300 окупованих Україною квадратних кілометрів майже без спротиву загубились в променях далеко не перемоги Путіна.
Якщо підсумувати, то у водному блоку Путін однозначно дав зрозуміти всім. Ніякого Курська в обмін на Донбас не буде. Тому, що ніякого Курська у військовій історії не існує.
Тому всі прибічники теорій про існування точки неприпустимих втрат у Путіна варто викинути свої теорії в смітник історії. Просто такої точки не існує. Як не існувало у всіх попередніх тоталітарних диктаторів. А значить – це точно має бути викреслено з рівняння в аналізу перспектив.
Третій блок – зовнішньополітичний. Відверте хамство Путіна у бік лідерів країн НАТО – це не просто хамство. Це – демонстрація. Демонстрація того, що він майже не боїться їх. Тут не питання конкретики. Тут настрій та цілеспрямованість. Ордер Міжнародного суду? А як щодо Туреччини в БРІКС? Малайзії? Він відверто вважає, що винайшов протиотруту – страх ескалації. Те, чим живуть наші партнери та тепер то, що буде використовувати Путін проти нас.
Але, в цьому всьому – його слабкість. В когнітивному розладі, коли ти вихваляєшся плюс десятком кілометрів контролю біля Донецька, та мовчиш про втрату 1 300 кв. км. своєї країни. Тут, саме в цьому одночасному дисонансі криється смерть Кощея. Це – його страхи. На яки ми мусимо давити більше. Недостатньо Курська? Має бути Брянськ та Бєлгород. Вривати по шматках самовпевненість аби через страх повернути своє. Врешті-решт.
By Petro Andryushchenko
*These opinions are solely those of the author. The Ukrainian Review takes no position and is not responsible for the author’s words.
Petro Andryushchenko was an adviser to the mayor of Mariupol. After the Russian Federation started war in Ukraine in February 2022, he became the de facto “voice” of Mariupol.
On his Telegram channel, “Andryushchenko Time“, he tells the truth about the horrors of the occupation, the deportation of people by the Russian occupants and the “filtration” camps in Donbas.
